Eng. / Fr. 
Партнерство зради миру (ПЗМ) є програмою практичної двосторонньої співпраці між окремими країнами-партнерами і НАТО. Вона дає країнам-партнерам можливість розвивати відносини з НАТО відповідно до національних пріоритетів співпраці.
Програма "Партнерство заради миру", що, як і Альянс, базується на демократичних принципах, має на меті зміцнення стабільності, зменшення загроз миру і розвиток зв’язків між окремими партнерами і НАТО, а також між країнами партнерами.
Основою програми ПЗМ є партнерські відносини між партнером і НАТО, що відповідають індивідуальним потребам. Заходи програми здійснюються в тому обсязі і такими темпами, які обирає уряд конкретної країни-учасниці.
Умови виконання програми "Партнерство заради миру" викладенні в Рамковому документі, який визначає конкретні заходи для кожної країни-партнера.
Кожна країна-партнер бере на себе далекосяжні політичні зобов’язання підтримувати розвиток демократичного суспільства; дотримуватись принципів міжнародного права; виконувати зобов’язання відповідно до Статуту ООН; Загальної декларації прав людини, Гельсінського Заключного акта та міжнародних угод щодо роззброєння та контролю над озброєннями; утримуватись від погроз або застосування сили проти інших держав; поважати існуючі кордони та розв’язувати суперечки мирним шляхом.
Країни також беруть на себе зобов’язання забезпечувати прозорість процесу національного оборонного планування та формування оборонного бюджету, встановлення демократичного контролю над збройними силами та розвивати власний військовий потенціал, необхідний для проведення спільних з НАТО миротворчих та гуманітарних операцій.
Згідно з Рамковим документом члени Альянсу беруть на себе зобов’язання проводити консультації з будь-якою країною-партнером, яка вважатиме, що існує пряма загроза її територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці – механізм, яким, наприклад, скористалися Албанія та колишня Югославська Республіки Македонія* під час кризи в Косові.
Країни-партнери беруть участь у тих заходах, які відповідають національним потребам і можливостям. Ця інформація міститься в Презентаційному документі, який країна-партнер подає в НАТО.
Після цього НАТО і кожна країна-партнер спільно розробляють та узгоджують Індивідуальну програму партнерства. Ці дворічні програми укладаються на основі переліку заходів, згідно з конкретними інтересами та потребами кожної країни. Співпраця особливо інтенсивно розвивається у галузях, пов’язаних з обороною, проведенням оборонної реформи та управлінням її наслідками, але загалом охоплює практично кожну галузь діяльності НАТО, зокрема в таких галузях як оборонна політика та планування, цивільно-військові відносини, освіта і підготовка, протиповітряна оборона, розвиток інформаційних та комунікаційних систем, врегулювання кризових ситуацій та планування на випадок надзвичайних ситуацій.
Більше…Запропонована НАТО в 1994 році програма "Партнерство заради миру" стала значним кроком вперед у розвитку співпраці між Альянсом і країнами-партнерами.
Більше…Зараз в програмі "Партнерство заради миру" беруть участь 24 країни, див. список країн або дат приєднання кран до програми.
Рада євроатлантичного партнерства забезпечує загальне політичне керівництво програмами співпраці між НАТО і партнерами та індивідуальними двосторонніми програмами партнерства між НАТО і окремими країнами в межах програми "Партнерство заради миру"
Більше…