План дій з підготовки до членства (ПДЧ)

Але участь у ПДЧ не дає ніяких гарантій щодо рішення Альянсу про майбутнє членство країни. Нині учасниками ПДЧ є три країни – Албанія, Хорватія і колишня Югославська Республіка Македонія¹.

Що це означає на практиці?

Головними рисами ПДЧ є розробка країнами-кандидатами індивідуальних національних програм своєї підготовки до можливого майбутнього членства, які стосуються аспектів політики, економіки, оборони, ресурсів, безпеки і права; зосередженого і відвертого механізму зворотного зв'язку щодо виконання країнами-кандидатами своїх програм, який передбачає політичні і технічні поради, а також щорічні засідання за участю країн – членів НАТО і окремих країн-кандидатів на рівні Північноатлантичної ради з метою оцінки досягнень; та підхід до оборонного планування у країнах-кандидатах, що передбачає розробку і перегляд узгоджених планових показників.

Історія розвитку політики

ПДЧ був започаткований у квітні 1999 року на Вашингтонському саміті Альянсу з метою допомогти країнам, що прагнуть членства в НАТО, підготуватись до нього. Цей процес великою мірою ґрунтується на досвіді, отриманому в результаті вступу до НАТО Чеської Республіки, Угорщини і Польщі, які приєднались до Альянсу в 1999 році, під час першого раунду його розширення після холодної війни.

Які установи НАТО відіграють провідну роль?

Щороку відбуваються спільні засідання Північноатлантичної ради з представниками кожної країни-кандидата, на яких обговорюється прогрес цієї країни.  Протягом року проводяться зустрічі і семінари з цивільними і військовими експертами НАТО з різних сфер, які дають можливість обговорювати увесь спектр питань членства. На регулярних щорічних весняних засіданнях міністрам закордонних справ і міністрам оборони країн – членів НАТО презентуються річні зведені звіти про виконання ПДЧ.