Eng. / Fr. / Ru. /
У березні 1999 року, з метою припинення гуманітарної катастрофи, що розгорталась у Косові, НАТО розпочала повітряну кампанію „Операція Елайд форс”. Рішення про втручання було прийнято після більше року воєнних дій у провінції і провалу міжнародних зусиль з дипломатичного врегулювання конфлікту.
На кінець 1998 року понад 300 тис. косовських албанців були змушені залишити свої домівки, угоди про припинення вогню систематично порушувались, а переговори зайшли в глухий кут.
Два раунди переговорів за міжнародного посередництва, що відбулись в Рамбуйє, Франція, у лютому і березні 1999 року, не допомогли знайти вихід з глухого кута і вичерпали дипломатичні способи розв’язання. На той час могла бути забезпечена автономія Косова у складі Федеративної Республіки Югославія, яку гарантувала присутність військ на чолі з НАТО. Це влаштовувало делегацію албанців, але Белград відхилив цю пропозицію.
Політичними завданнями НАТО було гарантоване припинення усіх воєнних дій, насильства і репресій; виведення з Косова усіх військових, поліцейських і напіввійськових сил; розміщення в Косові міжнародних військ; безумовне і безпечне повернення усіх біженців і переміщених осіб та надання необмеженого доступу до них гуманітарним і тим, що надають допомогу, організаціям; та досягнення політичної угоди щодо Косова, яка відповідала б міжнародному праву і Статуту ООН.
Попри велике напруження Альянс протягом 78 днів здійснив 38 тис. вильотів, з яких 10 484 вильоти були ударними, не втративши жодного пілота.
Спочатку, завдавши удару по системі ППО Федеративної Республіки Югославія, НАТО поступово посилювала кампанію, застосовуючи найсучасніші системи високоточного наведення і до максимально можливої міри уникаючи жертв серед мирного населення.
Вибір цілей переглядався на різних рівнях командування з метою забезпечення його відповідності міжнародному праву, виправданості з військової точки зору і зведення до мінімуму загрози життю і власності цивільних осіб.
Втручаючись у події в Косові з метою захисту етнічних албанців від етнічних чищень, НАТО, з моменту введення у провінцію сил КФОР у червні 1999 року, так само захищає етнічних сербів, що мешкають у провінції, від подібної ж долі.
Напруження в Косові, яке почало розвиватись внаслідок введення Белградом у 1989 році прямого правління у цій населеній в основному албанцями провінції, призвело до вибуху насильства між сербськими збройними силами і поліцією та косовськими албанцями в лютому 1998 року. Міжнародне співтовариство почало висловлювати своє занепокоєння з приводу ескалації конфлікту, його гуманітарних наслідків і ризику його поширення на інші країни, а також з приводу ігнорування президентом Югославії Мілошевичем дипломатичних зусиль з мирного врегулювання кризи і дестабілізуючої ролі збройних формувань косовських албанців.
Далі...