Розширення НАТО
НАТО дотримується політики відкритих дверей у галузі розширення. Будь-яка європейська держава, яка спроможна просувати принципи Північноатлантичного договору та робити внесок у підтримання безпеки на євроатлантичному просторі може претендувати на вступ до Альянсу у разі, якщо з цим погодяться усі поточні держави – члени НАТО.
На Бухарестському саміті, що проходив у квітні 2008 року, Албанія та Хорватія отримали запрошення розпочати переговори про їх вступ до Альянсу. Глави країн – членів НАТО також погодились запросити до переговорного процесу колишню республіку Югославії Македонію, як тільки буде досягнуто взаємної згоди з Грецією, щодо питання назви балканської країни. Всі три країни вже протягом декількох років беруть участь в Плані дій щодо членства (ПДЧ), з метою підготовки до можливого вступу.
В Бухаресті глави країн – членів погодились, що в майбутньому Грузія та Україна приєднаються до НАТО. Ці дві країни вже залучені до Інтенсифікованого діалогу з НАТО, в рамках якого відбувається обговорення їх прагнення евроатлантичної інтеграції та проведення відповідних реформ. Заявки Грузії та України про долучення до ПДЧ будуть розглянуті міністрами закордонних справ країн – членів НАТО в грудні 2008 року. На саміті свої запрошення до Інтенсифікованого діалогу отримали також Боснія та Герцеговина та Чорногорія.
Останній раз НАТО офіційно вітало нових членів 29 березня 2004 року, коли до Альянсу приєднались сім країн: Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словакія та Словенія. Це була п’ята і найбільша “хвиля” розширення в історії НАТО.
Що це означає на практиці?
Зазвичай країни-претенденти беруть участь у програмі «План дій щодо членства», щоб найкраще підготуватися до можливого майбутнього членства та довести свою спроможність виконувати обов’язки та зобов’язання, що випливають з членства. Після цього їх має бути офіційно запрошено керівництвом НАТО розпочати переговори про вступ до Альянсу.
Більше…
Як розвивалася дана політика?
З часу створення Альянсу у 1949 році кількість його членів зросла з 12 держав-засновниць до нинішніх 26 країн-членів. Насправді, розширення – це динамічний процес, який не припиняється і відбувається відповідно до статті 10 Вашингтонського договору, у якій зазначається, що на вступ до НАТО може претендувати будь-яка «європейська держава, яка здатна просувати принципи цього Договору та робити внесок у підтримання безпеки на північноатлантичному просторі».
Більше…
Які структури НАТО відіграють провідну роль?
Запрошення вступити до Альянсу видає найвищий керівний орган НАТО – Північноатлантична рада. За відносини з країнами-партнерами та країнами-кандидатами відповідає Міжнародний секретаріат НАТО, а також спеціалізовані комітети, що підпорядковуються Раді.
Детальніше про цю тему: